Цвяхи: історія виникнення

Цвях — найпростіший кріпильний елемент, відомий з давніх-давен. Близько п’яти тисяч років він знаходиться у побуті людини.

Цвях застосовується скрізь і для найрізноманітніших цілей. Без цвяха — ні ремонту зробити, ні полагодити взуття чи меблі, та що там казати — навіть стіну картиною не прикрасити. Але цвях потрібен не тільки в побуті. Без великих цвяхів — милиць, не прокласти залізну дорогу, без цвяха неможливо уявити ні деревообробне виробництво, ні виробництво будівельних матеріалів чи взуття. Ну і, звісно, яке ж будівництво без цвяхів?

Перша подоба цвяха

З'явилися цвяхи ще у первісної людини. Розкопки в одному з найдавніших осередків цивілізації - Стародавній Месопотамії, виявили загострені стрижні з глини, за формою дуже схожі на жолуді. Це були перші цвяхи, які прийшли до нас з IV тисячоліття до нашої ери.

Кожен правитель, прагнучи залишити про себе пам'ять для майбутніх поколінь, в своєму палаці або храмі обов'язково залишав своєрідний запис. Ось тут і знадобилися цвяхи з глини. На головку цвяха ставили умовний знак (штамп) правителя. Цвяхи випалювали і встромляли в стіну під глиняний шар.

У руїнах шумерського міста Еріду був знайдений цвях іншої форми, теж з глини, але з загнутою верхнею кінцівкою. Вважають, що на таких цвяхах-гаках жителі вішали плетені мати для прикраси будинків. При розкопках зустрічалися ще глиняні цвяхи з пофарбованими в різні кольори і навіть позолоченими квадратними головками. Їх вдавлювали в мокру м'яку глину, щоб викласти на стінах і колонах візерунки орнаментів.

Дерев'яні цвяхи

Пізніше з'явилися дерев'яні цвяхи. Залежно від місця використання, їх робили з різних порід дерев. Для корабельних цвяхів використовували найбільш стійкі породи: дуб, сосну, клен і акацію. Такі цвяхи спочатку вистругували, а потім обробляли смолою для збільшення терміну їх служби. Але ж дерево, як і глина — не найкращі матеріали для цвяхів.

Ковані цвяхи

У бронзовому столітті з'явилися перші металеві цвяхи. Саме тоді й народилася їхня традиційна форма, яка майже не змінилася за тисячоліття — загострений тонкий стрижень з головкою. Спочатку люди навчилися кувати, а потім і відливати цвяхи. Спочатку їх виробляли з бронзи і цінувалися вони буквально на вагу золота. Але вже в древніх Єгипті, Греції і Римі були широко поширені залізні й мідні цвяхи.

Цвяхи є одними з кращих ключів до розгадки історичного віку будівлі. Особливо це допомагає при визначенні віку будівель, побудованих в ХVIII, ХIХ століттях, коли технологія виробництва цвяхів дуже швидко змінювалася. В основному в цей період цвяхи використовувалися для будівництва даху, а саме для кріплення лаг і обрешітки.

Різані цвяхи

До середини ХIХ століття на ринку стали переважати різані цвяхи. Вони вирізалися з листової сталі. Товщина цвяха дорівнювала товщині листа сталі. Ці цвяхи зазвичай називали квадратними цвяхами, для їх виробництва застосовували різальні машини. Потім наступна машина формувала капелюшки. Цвяхи ручного кування були звужені з чотирьох сторін, а різані цвяхи мали дві паралельні сторони.

Різані цвяхи виготовлялися набагато швидше, ніж ковані, оскільки процес виробництва був механізований. Витрати на виробництво таких цвяхів були нижче. Але на фабриці, де їх робили, було зайнято багато операторів та обслуговуючого персоналу для кожної машини, тому процес все одно залишався трудомістким.

Перші сучасні цвяхи

Вже у 1910 році з'явився дріт і це дало можливість робити круглі дротяні цвяхи. Сталевий дріт закладали в машину, яка відрізала цвях, робила йому капелюшок і загострювала кінчик за одну операцію. Для виробництва була потрібна лише одна людина, яка вмикала і вимикала машину. Цвяхи стали дешевшими і доступними, тож майже одразу з'явилися в кожному будинку.

«Експерименти» з цвяхами

Впродовж усієї історії цвяхів люди постійно намагалися цвях якось вдосконалити. Так з'явилися конструкції з поперечними і поздовжніми насічками (як у напилків — щоб краще трималися), з гвинтовими нарізками (як у шурупів). Ще однією оригінальною ідеєю було спочатку зрізати у цвяха боки, щоб вийшов квадратний перетин, а потім скрутити його. В результаті виходила гвинтова лінія на поверхні.

Не оминула цвяхи своєю увагою і хімія. У Німеччині, наприклад, випускають металеві цвяхи в тонкій полімерній оболонці. Вони дуже доречні у виробництві меблів, адже не псують іржею дорогу деревину. А в Англії вирішили робити цвяхи зі склопластику.

Крім цілком звичайного, деякі люди знаходять для цвяхів і абсолютно незвичайне застосування. Наприклад, Маркус Левін за допомогою цвяхів створює картини. Для створення однієї картини майстру потрібно не менше 15 000 сталевих цвяхів. Вбиваючи їх у дерев'яні плити на різній висоті, Маркус створює ефект переходу кольору і елементи світлотіні.