Турнік з металу своїми руками: як зробити надійну конструкцію для будинку чи вулиці

Турнік — одне із найдоступніших спортивних знарядь, яке дозволяє підтримувати фізичну форму без відвідування тренажерного залу. Підтягування зміцнюють м'язи спини, рук, плечового пояса, преса та допомагають розвивати витривалість. Саме тому багато домашніх майстрів цікавляться, як зробити турнік своїми руками з металу. Такий варіант дозволяє отримати надійну конструкцію, підібрати оптимальні розміри та при цьому заощадити у порівнянні з покупкою готового виробу.

За наявності набору інструментів, якісного металопрокату та базових навичок роботи з металом виготовити турнік із металопрокату цілком реально. Головне — правильно вибрати матеріали, заздалегідь підготувати креслення та дотримуватись послідовності складання.

Чому варто зробити турнік своїми руками

Саморобний турнік має кілька переваг перед готовими моделями.

По-перше, розміри конструкції можна адаптувати під власні параметри, особливості приміщення чи ділянки. По-друге, з'являється можливість самостійно вибрати товщину металу та переконатися у надійності кожного елемента.

Ще один плюс — довговічність. Якщо використати якісний металопрокат та захистити його від корозії, конструкція здатна прослужити десятки років навіть при регулярних тренуваннях.

Металевий турнік можна використовувати не лише для класичних підтягувань. На ньому виконують підйоми ніг, вправи на прес, статичні утримання та різні варіанти хвату. За бажанням конструкцію можна доповнити брусами, кільцями або кріпленням для боксерської груші.

Де краще встановити турнік

Перед тим як зробити турнік із металу, важливо визначитися з місцем його встановлення. Від цього залежить конструкція виробу, спосіб кріплення та необхідні розміри.

Для квартири чи приватного будинку найчастіше вибирають настінний турнік. Його встановлюють виключно на капітальні стіни з бетону, цегли або повнотілих будівельних блоків. Кріплення до гіпсокартону, газобетону невеликої щільності або тонких перегородок є неприпустимим — такі стіни можуть не витримати навантажень.

Якщо дозволяє простір, турнік можна розмістити у гаражі, майстерні чи домашньому спортзалі. Важливо залишити довкола конструкції вільне місце, щоб ніщо не обмежувало руху під час вправ.

На вулиці частіше встановлюють турнік на двох металевих стійках. Опори бетонують у ґрунт на глибину не менше 70-100 см, завдяки чому конструкція стає максимально стійкою.

Креслення турніка

Будь-який виріб із металу починається з креслення. Навіть простий ескіз з розмірами значно зменшує ймовірність помилок при розкрої металопрокату та зварюванні.

Стандартний турнік складається з кількох основних елементів:

• горизонтальної поперечини
• двох несучих кронштейнів або вертикальних стійок
• діагональних підсилювачів
• монтажних пластин або кріпильних елементів

Якщо конструкція кріпиться до стіни, бажано заздалегідь відзначити розташування анкерів. Для вуличного варіанта рекомендується одразу передбачити глибину бетонування опор.

Які інструменти знадобляться

Перед початком роботи бажано підготувати весь інструмент.

Для виготовлення турніку знадобляться:

• зварювальний апарат
• кутова шліфувальна машина (болгарка)
• відрізні та зачисні круги
• дриль або перфоратор
• рулетка, косинець та будівельний рівень
• маркер або кернер для розмітки
• струбцини для фіксації деталей
• захисна маска зварювальника, окуляри та рукавички

При необхідності також знадобиться пензель або фарбопульт для нанесення захисного покриття.

З яких елементів складається турнік

Настінний турнік складається з декількох основних елементів, кожен з яких виконує свою функцію і забезпечує міцність всієї конструкції. Тому ще на етапі проектування важливо визначити розміри кожної деталі та підібрати відповідний металопрокат.

Поперечина

Поперечина — основний робочий елемент турніка, за який користувач тримається під час виконання вправ. Для її виготовлення рекомендується використовувати круглу сталеву трубу діаметром 27–34 мм із товщиною стінки 2,5–3 мм. Така труба забезпечує зручний хват та витримує високі навантаження без деформації.

Оптимальна довжина перекладини становить 1100-1200 мм. Цього достатньо для виконання підтягувань різними хватами без відчуття скутості.

Вертикальні стійки

Вертикальні стійки з'єднують поперечину з елементами кріплення і приймають на себе значну частину навантаження. Їх зазвичай виготовляють із профільної труби 40×40×2 мм завдовжки 500–600 мм.

При необхідності розміри можна трохи змінити, проте надто короткі стійки зменшують жорсткість конструкції, а надто довгі збільшують навантаження на кріплення.

Горизонтальні кронштейни

Горизонтальні кронштейни утримують поперечину на оптимальній відстані від стіни. Для їх виготовлення використовують профільну трубу 40×40×2 мм довжиною 450–500 мм.

Така відстань дозволяє вільно виконувати підтягування, підйоми ніг та інші вправи, не торкаючись стіни корпусом чи колінами.

Діагональні підсилювачі

Щоб турнік не прогинався під навантаженням і зберігав жорсткість, між вертикальними стійками та горизонтальними кронштейнами встановлюють діагональні підсилювачі.

Для них підійде профільна труба 25×25×2 мм або 30×30×2 мм завдовжки 400–450 мм. Саме ці елементи рівномірно розподіляють навантаження та значно збільшують термін служби конструкції.

Монтажні пластини

Кріплення турніку до стіни виконується за допомогою монтажних пластин з листової сталі завтовшки 4-5 мм. Зазвичай їхній розмір становить близько 100×50 мм. У пластинах заздалегідь свердлять отвори під анкерні болти діаметром 10-12 мм.

Використовувати тонший метал не рекомендується, оскільки за інтенсивних навантажень він може деформуватися.

Приклад розкрою металопрокату

Для виготовлення одного класичного настінного турніку знадобиться наступний металопрокат:

• кругла труба Ø32×3 мм – 1 шт. довжиною 1200 мм (перекладина)
• профільна труба 40×40×2 мм – 2 шт. по 600 мм (вертикальні стійки)
• профільна труба 40×40×2 мм – 2 шт. по 500 мм (горизонтальні кронштейни)
• профільна труба 25×25×2 мм – 2 шт. по 430 мм (діагональні підсилювачі)
• листова сталь товщиною 5 мм – 4 пластини розміром 100×50 мм
• анкерні болти М10-М12 – 8 шт. для кріплення конструкції до капітальної стіни

Послідовність складання та встановлення

Після підготовки всіх елементів можна приступати до збирання конструкції. Найбільш поширеним способом вважається зварювання, оскільки воно забезпечує максимальну жорсткість та довговічність турніка, але також розглянемо і варант з різьбовим з’єднанням.

Складання з використанням зварювання

Спочатку профільні та круглі труби нарізають за розмірами, вказаними у кресленні. Потім з вертикальних стійок і горизонтальних кронштейнів збирають два однакові бічні елементи. Деталі спочатку фіксують декількома точками зварювання, перевіряють кути та симетрію конструкції, після чого остаточно проварюють усі з'єднання.

Наступним етапом між стійками та кронштейнами приварюють діагональні підсилювачі, які значно підвищують жорсткість конструкції. Після цього до готових боковин приварюють поперечину, а потім монтажні пластини із заздалегідь підготовленими отворами під анкери.

Коли зварювальні роботи завершено, всі шви ретельно зачищають болгаркою, видаляють окалину та гострі кромки. Поверхню знежирюють, покривають антикорозійною грунтовкою і фарбують фарбою по металу.

Після повного висихання покриття турнік кріплять до капітальної стіни за допомогою анкерних болтів, перевіряючи горизонтальність конструкції будівельним рівнем.

Складання на болтових з'єднаннях

Якщо зварювального апарату немає, турнік можна зібрати за допомогою різьбових з'єднань. Такий варіант трохи поступається зварному по жорсткості, проте при використанні якісного кріплення також здатний витримувати значні навантаження.

В цьому випадку всі елементи нарізають за розмірами, після чого в місцях з'єднання свердлять отвори під болти. Вертикальні стійки та горизонтальні кронштейни з'єднують між собою за допомогою сталевих куточків або монтажних пластин завтовшки не менше 4 мм. Аналогічним способом закріплюють діагональні підсилювачі.

Поперечину фіксують у заздалегідь підготовлених “вушках” або металевих хомутах, надійно затягуючи кріплення. Для складання рекомендується використовувати болти класу міцності не нижче 8.8, широкі шайби та гайки, що самоконтряться — вони запобігають ослабленню з'єднань під час експлуатації.

Після остаточного складання конструкцію також очищають, ґрунтують, фарбують та закріплюють на стіні за допомогою анкерних болтів. Перед початком тренувань рекомендується перевірити надійність усіх з'єднань та за необхідності повторно підтягнути кріплення.

Тож, зробити турнік із металу своїми руками не так складно, як здається.

Грамотно складене креслення, правильно підібраний металопрокат та дотримання технології виготовлення дозволяють отримати міцну та довговічну конструкцію, яка витримає інтенсивні тренування та прослужить довгі роки.

До речі, абсолютно все необхідне для виготовлення турніка можна придбати в АВ метал груп, а саме — трубний та листовий металопрокат, кріплення і навіть супутні матеріали.